Я шукав твій слід серед степів,
Де вітри гуляють на світанні.
І не знав, що стільки довгих днів
Йшов назустріч нашому коханню.
А тепер розсіявся туман,
Сонце гріє стомлені долоні.
Ти - мій найсвітліший океан,
Де мої печалі тихо тонуть.
П’яна вишня стигне уночі,
Так і ти дозріла для кохання.
Не мовчи - хоч серцем закричи,
Не ховай за поглядом бажання.
П’яна вишня стигне уночі,
І червоні губи пахнуть літом.
Залиши мені свої ключі
Від душі, яку я хочу гріти.
Мій заснулий ліс чекав весни,
Скутий льодом довгі-довгі роки.
Та у мої чорно-білі сни
Завітали теплі твої кроки.
І розквітли квіти на гілках,
Небо стало чистого блакиту.
Я тримаю всесвіт у руках,
Бо зустрів найкращу в цілім світі.
Зупинився час у цій хвилині,
Вітер поміж листям задрімав.
Я радію, що в своїй долині
Я таку перлину відшукав.
