Тихо дихає ранок у квітах,
Сонце п’є кришталеву росу.
Я у шепоті вільного світу
Свою душу до неба несу.
Там, де стежка веде в невідоме,
Я скидаю втому і страх.
Відчуваю — я вдома, я вдома,
З диким маком у теплих руках.
Там, де тиша жива,
Де зникають слова.
Я там, де народжується світло,
Де небо цілує поля.
Там серце моє розквітло,
Там вільна і чиста земля.
Я там, де народжується світло,
Де любов — наче дихання дня.
Я буду навіки щаслива,
Бо в серці весна і життя.
Кожен шторм дарує нам крила,
Кожна ніч розцвітає у день.
В моїх венах — коріння і сила,
В моїм серці — відлуння пісень.
Не боюся ні грому, ні зливи,
Бо у неба навчилась всьому:
Бути щирою, бути щасливою
І світити крізь темну пітьму.
І коли розсиплеться небо
На мільйони тихих зірок,
Світло в мені, світло у тебе
Освітлює кожен наш крок.
