Жди мене, мамо, у кожну хвилину,
Жди у жорстоку добу, -
Доки ти ждатимеш - я не загину,
Я переможу судьбу.
Жди, хоч недоля нас тяжко карає,
Жди у терпінні, в сльозах, -
Я крізь розлуку і відстань безкраю
Лину до тебе, як птах.
Жди серед ночі - до самого рана,
Жди - чи зима, чи весна, -
Може, якраз я прилину й неждано
Стукну у шибку вікна.
Жди на Великдень, коли розговлятись
Будеш з малими дітьми, -
Може, і я завітаю на свято,
Наче воскреслий з тюрми.
Жди й на Різдво - не зневіришся, мамо,
Жди - не давайся журбі, -
Може, я пошепки з колядниками
Заколядую тобі.
Жди ненастанно - у дощ і в погоду,
Жди в хуртовину й жару, -
Я повернуся до рідного роду
І сльози тобі обітру.
Жди, хоч почуєш, що я вже в могилі,
Не подавай за впокій, -
Я тобі вогником на небосхилі
Сіятиму в пітьмі тяжкій.
Жди: що б не сталось - я вирвусь з неволі,
Жди з-під землі й з-під води, -
Я переможу всі муки і болі,
Тільки ти жди мене, жди!