Марія Людкевич - «Біля кого найтепліше»

Біля сонця, - шепче поле
І стернею небо коле.
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.

Біля ватри, - мовить тато, -
Коли хочеться співати,
Пізнавати сни землі
На пташиному крилі.

Біля пічки, - каже дід, -
Ні печалі, ані бід,
Хоч мороз, як лютий звір,
Що прибіг з Карпатських гір.

У перині, - дума киця, -
І вуркочеться, і спиться, -
І калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.

Біля мами, - кажуть діти, -
Завше радісно, як літом,
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.