Ти тримаєш мене за руку
І цілуєш солону щоку,
Попроси мене, що хочеш,
Ти освоюєш мій спокій.
Не зникай хоча би зараз,
Ти життєво необхідний,
Ти малюєш мої мрії,
Коли все навколо дивно.
Пообіцяй, що будуть софіти,
Оплески, крики,
І все, що так
Мені необхідно,
Бо моя душа
Ще навіть не знає,
Що кожен день
Її зітруть в пам'ять.
Ти тримаєш мене
І мій здоровий глузд,
Та поки сонце не зійде,
Не лишай мене тут.
Ти тримаєш мене
І мій здоровий глузд,
Та поки сонце не зійде,
Не лишай мене тут.
Колись проковтне
Земля мене цілком,
І не будуть щеміти оплески,
Коли обійме, я засну,
Але перед тим
Буде крутити
Мене і тебе
В спільній орбіті,
Не квапся, душа,
Бо ти навіть не знаєш,
Що кожен день
Тебе зітруть в пам'ять.
Ти тримаєш мене
І мій здоровий глузд,
Та поки сонце не зійде,
Не лишай мене тут.
Ти тримаєш мене
І мій здоровий глузд,
Та поки сонце не зійде,
Не лишай мене тут.
Не лишай мене тут.
Скільки ще до
Тої ночі?
Я так хотіла
Закрити очі.
Люди часом
Легко забувають,
Мені зітруть пам'ять,
Мені зітруть пам'ять.
