Немає за що триматися,
Та руки тремтять.
Відкрити вікно...
Там день має новий статися,
Він має змінити всі статуси
І нас заодно.
Та відпускай!
Усе, в що ти вірив,
Птахами у вирій
Летить - нехай.
За край,
Де нові надії,
Суботи й неділі.
Тільки ти відпускай!
Немає куди вертатися,
Роки пролетять,
Як і не було.
Та день має новий статися,
Він має змінити всі статуси
І нас заодно.
Та відпускай!
Усе, в що ти вірив,
Птахами у вирій
Летить - нехай.
За край,
Де нові надії,
Суботи й неділі.
Тільки ти відпускай!
Тримаючись за спогади,
Більше, ніж за людей,
Пов'язаних із ними.
Ми тримаємося за те,
Що давно стало минулим.
Та іноді розумієш, що люди,
За кого тримаєшся,
Вже давно не ті.
І тоді залишається лиш одне:
Розтиснути руки.
Та відпускай!
Усе, в що ти вірив,
Птахами у вирій
Летить - нехай.
За край,
Де нові надії,
Суботи й неділі.
Тільки ти відпускай!
