Здавалось був звичайний літній день,
Наспівував веселих я пісень,
І містом я блукав, тоді я ще не знав,
Що ти до мене більше не прийдеш.
До моря з іншим від'їжджала ти,
Покинула наш острів доброти,
В очах у мене сіль, гіркий у серці біль,
Бо ти спалила ніжних мрій мости.
А любов, а любов стороною йде,
Загубили щастя ми, більше не знайдем.
А любов, а любов стороною йде,
Ми з тобою щастя знов більше не знайдем.
Зайду в кафе де ми були удвох,
Наллю вина і вип'ю я за двох,
Що згасли дві зорі не вір тому грім,
Але за це судитиме нас Бог.
А любов, а любов стороною йде,
Загубили щастя ми, більше не знайдем.
А любов, а любов стороною йде,
Ми з тобою щастя знов більше не знайдем.
А любов, а любов стороною йде,
Загубили щастя ми, більше не знайдем.
А любов, а любов стороною йде,
Ми з тобою щастя знов більше не знайдем.
А любов, а любов стороною йде,
Загубили щастя ми, більше не знайдем.
А любов, а любов стороною йде,
Ми з тобою щастя знов більше не знайдем.
А любов, а любов стороною йде,
Загубили щастя ми, більше не знайдем.
А любов, а любов стороною йде,
Ми з тобою щастя знов більше не знайдем.
