Гуде вітер вельми в полі
Реве, ліс ламає...
Плаче козак молоденький
Долю проклинає
Гуде вітер вельми в полі
Реве, ліс ламає...
Козак нудиться, сердешний
Що робить не знає
Гуде вітер вельми в полі
Реве, ліс ламає...
Козак стогне, бідолаха
Сам собі гадає
Ревеш, вітре, та не плачеш
Бо тобі не тяжко!
Ти не знаєш в світі горя
Та тобі й не важко!
Одірви ж од серця тугу
Рознеси по полю
Щоб не плакався, я бідний
На нещасну долю
А коли цього не зробиш
Кинь мене у море
Нехай зо мною потоне
Моє люте горе!
А коли цього не зробиш
Кинь мене у море
Нехай зо мною потоне
Моє люте горе!...
