Я кохала тебе з залу
І зі сцени
Я кохала тебе
Всі береги Сени
Та історія чомусь
Вщент невесела
Ти співав не мені
А комусь поеми
Нам бувало ніби добре
Візавізами
Нас не розділити
На кордони візами
Ні автобусом, ні літаком, валізою
Я — твоя вся, а ти — мій
Du coup, viens, mon ami
Je pleurais
T′as pas venu me voir — encore
Je pensais qu'on était bien ensemble, d′accord
Je comprends que tu t'en vas
Chez quelqu'un d′autre bon
Пробач, ти винен сам
Я все тобі віддам
Стріляй
Я прийму цей удар
Побач, я вся твоя
Хоч ти мене й прокляв
Ламай
Я буду ще жива
Я закрила очі, вигадала сцени
Де ти блукаєш моїм тілом наче вчений
Ти карав мене мовчанням, не проблема
Я робила собі боляче й без тебе
Крик про допомогу летів кудись в небо
Віддавав гірким й солодким
Наче медом
Я помаду витру рукавом від светра
І залишу поцілунок не від себе
Стою в протязі, могла би в морі синьому
Бути піною такою же безсилою
І стріляла всі ці кулі тобі в спину я
Чи стала сильною?
Я із цим сама
Іншого нема
Я тебе не чую і прозорими ставали всі твої слова
Ти мене створив
Ти мене убив
Ти мене не знав
І прозорими ставали всі твої слова
Ти мене створив
Ти мене убив
Ніби жартома
Пробач, ти винен сам
Я все тобі віддам
Стріляй
Я прийму цей удар
Побач, я вся твоя
Хоч ти мене й прокляв
Ламай
Я буду ще жива
І все, ти винен сам
Нічого не віддам
Стріляй
Я відіб′ю удар
Поплач
Не повернусь
Ламай
Я не зігнусь
Ти в цьому
Всьому
Винен сам
