Слухай, я іще жива,
Ніби серце б’ється в ритм,
Ніби все ще тепло влітку.
Крики і слова
Ніби все ще чую з вікон,
Я до них вже якось звикла.
Люди були, люди вбили,
Люди йшли, люди любили,
Люди грали, люди плили,
Щось знайшли – потім губили.
Тіні мили тіло, били
Стіни пальцями, будильник.
Це мій час, або години
самі по собі пробили.
Я переживу,
Буду робить вигляди,
Робитиму себе живу.
Я переживу,
Жити це життя,
Це ніби заздрити мереживу.
Я переживу,
Буду робить вигляди,
Робитиму себе живу.
Я переживу,
Жити це життя,
Це ніби заздрити мереживу.
Переживу..
Скільки як і я?
Розбивались, били посуд,
В темряві ковтали осуд.
Вся ця течія
Буде краще, – обіцяла,
Стало гірше, – ми не знали.
Нам ламали крила,
Ми горіли, потім
Ніби крики по кімнаті плили,
Нас забули, нас розбили.
Вони з’їли весь наш час,
Нас всіх ділили,
Але нас всіх не зламаєш,
Нас всіх більше, стане гірше,
І ти сам це знаєш.
Я переживу,
Буду робить вигляди,
Робитиму себе живу.
Я переживу,
Жити це життя,
Це ніби заздрити мереживу.
Я переживу,
Буду робить вигляди,
Робитиму себе живу.
Я переживу,
Жити це життя,
Це ніби заздрити мереживу.
