Хіба я не влучив
У твоє серце стрілу?
Хіба не розгубив себе
В тобі навпаки?
Хіба не розірвав останню струну
В піснях на всі смаки?
Хіба я не поділив свої цілі на двох?
Хіба не перетворив човни в кораблі?
Хіба не перевів на стику епох стрілки на нулі?
Проте, проте, проте, проте...
Про тебе всі дні і ночі,
Навіть лагідна самота.
Про тебе, коли не хочу,
Але квітне весна золота.
Про тебе у неба очі,
Прониклива висота,
Про тебе кожен день,
Кохання з чистого листа.
Хіба ти не бачила мене у своїх снах?
Хіба я не відкрив тобі таємні ходи?
Хіба не відчуваю, коли в твоїх руках,
Цей світ такий один?
Проте, проте, проте, проте...
Про тебе всі дні і ночі,
Навіть лагідна самота.
Про тебе, коли не хочу,
Але квітне весна золота.
Про тебе у неба очі,
Прониклива висота,
Про тебе кожен день,
Кохання з чистого листа.
І знов кити з глибин співають,
Тебе знайти в собі, я відкриваю океан.