Вона в метро у вухах, видно, не поспішає жити
Він проходить повз, візерунками обшитий
Гітара в модному чохлі, очі у дзеркальному тлі
Зійшов з підмостків, як приходять у гавань кораблі
Вони пересувалися майже в синхронній ходьбі
Доки їхні лінії не перетнулися на виході
Де величезний потік людей, де вони не одні
Але відчуття таке, ніби розтанув льодовик
Навкруги була вода, і нічого, окрім води
Закоротило плеєр, повело лади, змило мости
Дивлячись на них здавалося, що вони хочуть
Одне одному про щось сповісти
Сльози втопили очі, обрій неба у воді
Сльози втопили очі, обрій неба у воді
Сльози втопили очі, обрій неба у воді
Я постарів, а ти все така сама, як і тоді
Ла-ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла-ла-ла
Ла-ла-ла-ла-ла
Він пише пісні про кохання, втрачаючи розум
Одне від одного ні на крок, ніби янгол і муза
На двох одна душа, зайвого немає, звісно
Нові країни, встають рано, лягають пізно
Обійнявшись з дітьми, як найкращі друзі
У них за цей час двоє, третій у дорозі
Свято вірять у дива, спиці одного відкривають
Але так само одне одному про щось співають
Сльози втопили очі, обрій неба у воді
Сльози втопили очі, обрій неба у воді
Сльози втопили очі, обрій неба у воді
Я постарів, а ти все така сама, як і тоді
