Картина сіра, ніби тисне зверху вся земля
Обняв дівчину ніжну, сильно, а відчувається стіна
Та й ліс далеко від пустелі, сосною тхне, тому пора
Відкрити очі й жити далі без чаруючого сна
Я бачив дивний сон,
В ньому я зустрів свою любов
Жили ми у покоях свого замку
Та летаргічний сон
Зірвав мені зв'язок
А тіло закопали на світанку
Могильна тиша, чути лише тихий подих свій
Кричу я до безтями, але голос вже німий
Іде хвилина, як година, повітря трохи та пора
Закрити очі та чекати того чаруючого сна.
Я бачу дивний сон
В ньому море і пісок
І все спокійно в моїм царстві
Та летаргічний сон
Зірвав мені зв'язок
І прокинувся я у пастці
Мій летаргічний сон
Могила чи пісок?
Чи я й не прокидався
Мій летаргічний сон
Могила чи пісок?
