Сміх вночі затих
І старий фельдшер сидить, тихо плаче.
Він лікує всіх...
Хто він такий? Ніхто не побачить.
Всі до нього йшли,
Допомагав людям він через муки.
Та вони були
На вік приречені тінню науки.
Біль в людей зникав,
Та через рік вони всі помирали.
Він про те все знав
І його муки в душі оживали.
Та нічого він не міг зробити,
І йти проти себе...
Із високих стін
Його молитви не слухало небо.
Фельдшер, ти мій
Про спокій і не мрій.
Людям усім
До смерті шлях відкрий.
«Я не хочу зла,
Та і добра я робити не вмію.
Смерть в мені жила
І у собі її вбити я мрію...
Так, тіло твоє,
Та мою суть ти ніколи не зміниш.
Все в тобі гниє
Без допомоги моєї загинеш».
Фельдшер, ти мій
Про спокій і не мрій.
Людям усім
До смерті шлях відкрий.
Фельдшер, ти мій
Про спокій і не мрій.
Людям усім
До смерті шлях відкрий.
