А ще тільки осінь, а я вже снігом тобі на плечі
Забуду зовсім, хоч серцю наче ділись є чим
І ще навіть не лютий, чому назавжди зникають люди?
Чому не радість в душі, а грудень
І в серці слід від холодних течій
А ще тільки осінь, а я вже снігом тобі на плечі
Забуду зовсім, хоч серцю наче ділись є чим
І ще навіть не лютий, чому назавжди зникають люди?
Чому не радість в душі, а грудень
І в серці слід від холодних течій
Знову ті самі вулиці, дороги
Ми зникнемо за мить і знову за півкроку
Ми ближче, ніж тоді, коли боліло хмарно
Так залиши слова і обіймай востаннє
Я посеред тих облич, що одягають важність
Але згадай, коли були ми ближчими, ніж гаджет
І скільки не пірнай, коли забракне кисню
Знов вертаємось в минуле, щоб по-рідному затисло
Десь посеред тих легень, як по серед старих колій
Знов веде мене маршрутами, які буває колють
Під ногами десь земля, але до неба тягне серце
Якщо холодно в душі, тоді кому співаю все це?
Дощ міняє наші плани, знову залишаюсь вдома
Все, що я зберіг від вчора – це обіцянки і втома
І не дивно, що сніжить посеред кімнати люстра
Просто наче всі удома, але невимовно пусто
А ще тільки осінь, а я вже снігом тобі на плечі
Забуду зовсім, хоч серцю наче ділись є чим
І ще навіть не лютий, чому назавжди зникають люди?
Чому не радість в душі, а грудень
І в серці слід від холодних течій
А ще тільки осінь, а я вже снігом тобі на плечі
Забуду зовсім, хоч серцю наче ділись є чим
І ще навіть не лютий, чому назавжди зникають люди?
Чому не радість в душі, а грудень
І в серці слід від холодних течій
Перелетіти би за край неба, наче там не був
Під ногами познаходити відповіді на табу
Що не сказане – нарвати з дерев до кишень
Зробиш вигляд, що нічого не сталось, авжеж
Бачиш там, де тінь залишає кроки
Знову кімнати пусті на дотик
Розум постійно шляхи знаходить
Перехопити подих
Бачиш там, де день обіймає плечі
Ніби шукає вечір
Ніби ховає досі
Спогад зимовий
А ще тільки осінь, а я вже снігом тобі на плечі
Забуду зовсім, хоч серцю наче ділись є чим
І ще навіть не лютий, чому назавжди зникають люди?
Чому не радість в душі, а грудень
І в серці слід від холодних течій
А ще тільки осінь, а я вже снігом тобі на плечі
Забуду зовсім, хоч серцю наче ділись є чим
І ще навіть не лютий, чому назавжди зникають люди?
Чому не радість в душі, а грудень
І в серці слід від холодних течій
