Ранок з новин відкриє очі сильніше, ніж кава
Весна не виправить нічого, як було раніше
Думок багато, що частина з них просто втікає
А ті, що сміливіші, знову складаються в вірші
Чіткіше розумію, що таке дім і для чого
Поміж тих слів, що наче тонни розлитой води ті
Але на березі страхів твій залатаний човен
Вийти за межі, навіть якщо кордони відкриті
Поруч свої, щоб не шукати маршрути в обхід
Дедалі менше тих, кому не погано від правди
Черговий вечір як досягнення левел компліт
Але ніхто не обіцяє збереження зранку
Поміж очей багато темряви, втомлених лютим
Долоні гріємо словами, як чайний пакетик
Я в пошуках нових галактик, де досі є люди
І очі яскравіші в них за найближчі планети
Мені сниться сон, в ньому знов лечу я
І людей багато посідало в трюмах
Та якби я знав, що усі почують
Що би я сказав і про що подумав
Мені сниться сон, я до світла прагну
Що коли прокинусь, так і буде наче
Тільки як почну говорити правду
Все не має сенсу і немає значень
В очікуванні змін вже четвертий травень
Тут повигоряли деякі дома
Може той, хто нагорі, їх все-таки відправив
Просто не знаходить поштомат
Коли би все вирішив за нас, склав усе в одне
І помилятися потреби нуль тут
Але я стою посеред темної кімнати, ніби Прометей
Наче вогнем життя, я володію пультом
Спалені кнопки в старому ліфті
І кожен поверх ніби спогадом під шкіру вклався
І зміни висоти настільки непомітні
Знову не встигли, знову хтось не вийшов вчасно
І ніби просто все: робота, ранок
Фортуни крутимо колесо на свому березі
До світла руки тягнуться знизу і до сопрано
Але ноги, як коріння, застрягли ще досі в березні
Мені сниться сон, в ньому знов лечу я
І людей багато посідало в трюмах
Та якби я знав, що усі почують
Що би я сказав і про що подумав
Мені сниться сон, я до світла прагну
Що коли прокинусь, так і буде наче
Тільки як почну говорити правду
Все не має сенсу і немає значень
