Так багато років справи відкладаються на потім
Щастя пилом припадає в галереї, зробленій на фотік
Ні, та я не проти, просто я навпроти
Так воно пульсуючи в думках питає, хто ти?
Та б'юся головою знову в небо вкотре
Не переконати те, що не перебороти
Я повторюю собі, що Бог не Гаррі Поттер
Ти знову загадаєш мир, задуваючи вогонь
Та на околицях квартир не перемогти його
Подивися в небо, то летить не метеор
Ми в метафори кладем те, що треба говорити в лоб
Але знову побажаємо добра
Побажання полетіли, ти собі їх у кишеню поклади, мій брат
Коли вже нічого не залишиться від нас
Бо це не зірка, а супутник
І він не падає, а віддаляється від нас
Усі загадані по суті
Мрії не почуті, вони полетіли назавжди на Марс
І я дивлюся знову в небо, воно далі, вище
Наче не дістати нам його за край
Чи є життя на тому Марсі? Але ви залиште
Все, що долетіло, збудеться нехай
Мені безодні шепочуть про те, що сьогодні я знову на грані
Мені би сотня бажань, що як іскри вогню, намагаються гріти руками
І я з птахами вже вкотре не можу летіти туди, де тепліше, ніж вдома
Бо тут спекотніше в сотню разів, і тримає за руки свободи мій омут
І я в ньому з головою, знову засинати вдома, прокидатися на полі бою
Коли би ми тримали зброю, що про неї на небі говорять
Ми би точно знали, де свій, а де ворог
І ніби щастя, ключі у руці, що натруджена часом, боротися здатна
Та так багато причин не впізнати потрібний момент поміж тисячі завтра
Бо це не зірка, а супутник
І він не падає, а віддаляється від нас
Усі загадані по суті
Мрії не почуті, вони полетіли назавжди на Марс
І я дивлюся знову в небо, воно далі, вище
Наче не дістати нам його за край
Чи є життя на тому Марсі? Але ви залиште
Все, що долетіло, збудеться нехай
