Колись, ти описала страшну мить.
А я, а я, не повірив!
Тепер, життя загубило сотні лиць,
Хіба, вони в цьому винні?
Час Коли, у дім прийшла чужа весна
Крізь, замкнуті двері
Я почув, що ти вже не сама,
Летиш , високо у небі
Ти прости , мене , за усе, що було так давно
Німим , кіно, стали наші сни та всеодно
А ти , тепер , лише тінню на моїм вікні
Залишись , залишись
Залишись , залишись.
Мені, ніколи не було всеодно,
Але , не встиг тобі зізнатись.
Коли , поникали будинки, як доміно
Я , обіцяв тобі , триматись!
Там, де ніколи не було холодно,
Ми, залишали свої стіни .
Ти , не відчуваєш цього холоду,
Хоч , відчуваєш мої сили!
Ти прости , мене , за усе, що було так давно
Німим , кіно, стали наші сни та всеодно
А ти , тепер , лише тінню на моїм вікні
Залишись , залишись
Залишись , залишись.
У моїх очах печаль, ти знай !
Все не так пішло, як захотіла ти…
Твоя тінь гуляє по пустих містах ,
І я знаю , що в сльозах твої вуста!
І ніхто не знав , що прийде ця війна!
Вони зранку так зненацька , як гроза…
Обіцяю закарбую назавжди!
Завжди, завжди, завжди!
Ти прости , мене , за усе, що було так давно
Німим , кіно, стали наші сни та всеодно
А ти , тепер , лише тінню на моїм вікні
Залишись , залишись
Залишись , залишись.
Залишись , залишись.
