Єдина крізь сотні моїх ночей
Ти скарб, що ховаю від злих очей
І погляд, що гріє, немов зоря
Ти єдина, ти потрібна
Лиш прошу, дай мені
Закохатись у тебе
Моє зоряне небо
І більше нічого, нічого не треба
Прошу, дай мені
Закохатися знову
Так, відняло мову
І справа не в тому
Щоб просто забути, забути про втому
Немає нічого, щоб відвело
Немає нікого схожого
Лиш дотик її — ніжний, мов струна
Ти єдина, ти потрібна
Лиш прошу, дай мені
Закохатись у тебе
Моє зоряне небо
І більше нічого, нічого не треба
Прошу, дай мені
Закохатися знову
Так, відняло мову
І справа не в тому
Щоб просто забути, забути про втому
А раптом накриє нас хвилею у штормі образ і несказаних слів
А раптом забуду я шлях, який приведе мене в дім
Я багато разів обпікався, я розчинявся в чужих
Та з тобою я певен, що ти — та єдина, з якою я б зміг
Прошу, дай мені
Закохатись у тебе
Моє зоряне небо
І більше нічого, нічого не треба
Прошу, дай мені
Закохатися знову
Так, відняло мову
І справа не в тому
Щоб просто забути, забути про втому
