Без образ і фраз, що лікують нас
Розкажи мені, що тримає так
Що я ще зроблю щоби зберегти
Всі уламки у надію заплести
Без образ і фраз, ти поглянь на нас
Я лише тобі, ти лише від нас
І триматись часом вже не має сил
Ти скажи мені, чи існуєм ми
Як же я любив
Залишаючись без сил
Віддаючи все, що мав
Сильно так тримав
Як же я чекав
На кожну зустріч в моїх снах
На дотик, що зігріє в мить
На погляд, що тепер болить
Без образ і фраз, збережи наш час
Виклади на стіл всі свої страхи
Вилий все, що є у твоїй душі
Ми не рідні вже, але й не чужі
Обдури, збреши, вкотре ігноруй
Шукай сотні ні щоб не бути тут
Потім вкотре знову, ти поглянь у вуста
Ми не зможеш більш перейти на ти
Як же я любив
Залишаючись без сил
Віддаючи все, що мав
Сильно так тримав
Як же я чекав
На кожну зустріч в моїх снах
На дотик, що зігріє в мить
На погляд, що тепер болить
Як же я любив
Залишаючись без сил
Віддаючи все, що мав
Сильно так тримав
Як же я чекав
На кожну зустріч в моїх снах
На дотик, що зігріє в мить
На погляд, що тепер болить
Любив, любив
Чекав, чекав
Любив, любив
Чекав, чекав
Любив, любив
Чекав, чекав
Любив, любив
Чекав, чекав
Любив, любив
Чекав, чекав
Любив, любив
Чекав, чекав
Любив, любив
Чекав, чекав
Любив, любив
