Так набридло мені бути,
Обіцяти, відчувати,
Від кохання вверх стрибати.
Хвилями у наше море
Падати, неначе з гори
Сил немає на супротив
Варто було б Все згасити,
Не давати далі жити.
Це кохання вже прожите.
Але погляд мій в підлогу
Дає відчути цю незмогу.
Дай відчути цю тривогу.
Я стаю на тіж самі граблі щоразу,
Як тебе побачу
Моє серце одразу,
На ті ж самі граблі,
На ті ж самі граблі.
Я стаю на тіж самі граблі щоразу,
Як тебе побачу
мої почуття зразу,
На тіж самі граблі,
На тіж самі граблі.
Я стаю на тіж самі граблі щоразу,
Як тебе побачу
Моє серце одразу,
На ті ж самі граблі,
На ті ж самі граблі.
Я стаю на тіж самі граблі щоразу,
Як тебе побачу
мої почуття зразу,
На тіж самі граблі,
На тіж самі граблі.
Я не знаю як літати,
Мріям своїм довіряти,
Без тебе життя вдихати.
Сила волі у покорі,
Наче в морі десь на долі,
Стримаюсь я бути поряд.
Твоя думка непохитна,
Моє слова наче клітка,
Розривається ця нитка.
Коли обидвоє поряд,
Не вловлюють уже цей погляд,
Натяки дає вже доля.
Я стаю на тіж самі граблі щоразу,
Як тебе побачу
Моє серце одразу,
На ті ж самі граблі,
На ті ж самі граблі.
Я стаю на тіж самі граблі щоразу,
Як тебе побачу
мої почуття зразу,
На тіж самі граблі,
На тіж самі граблі.
Я стаю на тіж самі граблі щоразу,
Як тебе побачу
Моє серце одразу,
На ті ж самі граблі,
На ті ж самі граблі.
Я стаю на тіж самі граблі щоразу,
Як тебе побачу
мої почуття зразу,
На тіж самі граблі,
На тіж самі граблі.
