Ти мені казав сонце вимкнути
Я навіщось тебе послухала
Я просила тепло залишити
Лиш долонями стиснув вуха ти
Лізеш в розум, ніби тінь
Забираєш рештки світлих сновидінь
Не така, як ти хотів
Хто я без всіх своїх рожевих мрій?
Залишилися дощі, дощі, дощі
Загубили нашу пам'ять по дорозі
Вирви ще шматок душі
Я думками жити твоїми не в змозі
Я думками жити твоїми не в змозі
Ти мені казав, темрява — не зло
Що світанок вбиває всю красу
Слідкував, аби сонце не зійшло
А я навтіки бігала в росу
Поверталась в холод рук,
В світі, де нас двоє
Ти мій єдиний друг
Ссінь чорна в самоті
Та з тобою помилилась
А тепер дощі…
Я б хотіла до зими
Заховати всі стежки у жовте листя
Чи згадаєш про них ти?
Як забудемо ми все, що було близько
Залишилися дощі, дощі, дощі.
Загубили нашу пам'ять по дорозі.
Вирви ще шматок душі,
Я думками жити твоїми не в змозі.
Я думками жити твоїми не в змозі.
Залишилися дощі, дощі, дощі.
Загубили нашу пам'ять по дорозі.
Вирви ще шматок душі,
Я думками жити твоїми не в змозі.
Я думками жити твоїми не в змозі.
Я думками жити твоїми не в змозі.
Я думками жити твоїми не в змозі.