Я впускаю твій біль, Україно
Язик не дає називати зґвалтоване небо - «провина»
То не провина, то страшніше прокляття
Будують хрести, розводять багаття
Співають і тужать живі мерці
Спустошені душі, німі мудреці
І де ви, прокляті, ту душу згубили?
За тєлік продали людські могили?
Немає у світі такої кари
Смерть - подарунок, російські тварі
Пройде час, і ми виймемо вашу «душу», чи те що від неї лишилось
Забувайте про постіль, ми вже стелим могили, щоб ви там розчинились
Цой із посмішкою побажає спокійного вічного сну
Хай вас нудить кожною краплею крові, пролитою в ту війну
Забувайте про спокій, забувайте про сон
Хай прокинеться совість і з'їсть вас усіх в унісон
Забувайте про мову, вам вона ні до чого
Нелюдам не під стать говорить по людському
Хай вся ваша творчість згорить і згниє
А дощ із пролитої крові іде і іде
Хай ваше нутро собою подавиться
І тільки росії Христос і явиться
Хай буде суд, страшніший страшного
Казіться, скидайте все на одного
Хай навіть отрута вас не вбиває
Хай тіло болить і єство відмирає
Хай серце стукає через раз
Їжте і пийте свій проклятий газ
Жеріть один одного, задихайтеся в пеклі
Воно зачекалася вашої смерті
Данте, допише для вас у своїй комедії коло
А Шопен з превеликою радістю востаннє зіграє соло