Отсей маленький інструмент
Холодний та блискучий
Один кивок… один момент
І крові ключ кипучий
отсей маленький інструмент
Кладу маленьку кулю
І замість любки на момент
Його до серця тулю
Один кивок… легенький гук
Неначе свічка здута
І він з моїх упаде рук
І з мене спадуть пута
Один момент — хіба ж се гріх?
І нащо так страждати?
Марний кошмар, пустий горіх
То й нащо заважати?
Ядро завмерло — геть марну
Порожнюю лушпину!
Один кивок! За мить одну
Навіки я спочину
Дивний голос мя кудись
Кличе – тут-то, ген-то
«Встань, прокинься, пробудись!
Vivere memento!»
Вітре теплий, брате мій
Чи твоя се мова?
Чи на гірці світляній
Так шумить діброва?
Чи се, може, шемріт твій
Річко, срібна ленто
Змив мій смуток і застій?
Vivere memento!
VIVEVERE MEMENTO
VIVEVERE MEMENTO
Лиш боротись - значить жить
VIVERE MEMENTO
Травко, чи се, може, та
Втішно так шептала,
Що з-під криги мертвоти
Знов на світло встала?
Всюди чую любий глас
Клик життя могучий
Весно, вітре, люблю вас
Гори, ріки, тучі!
Люди, люди! Я ваш брат
Я для вас рад жити
Серця свого кров’ю рад
Ваше горе змити
А що кров не зможе змить
Спалимо огнем то!
Лиш боротись значить жить
VIVEVERE MEMENTO
VIVEVERE MEMENTO
Лиш боротись - значить жить
VIVERE MEMENTO
VIVEVERE MEMENTO
VIVEVERE MEMENTO
Лиш боротись - значить жить
VIVERE MEMENTO
