Постукала в двері з ранковим дощем
Ввірвалась, схопила, тримає
Я б їй написав сто віршів і поем
Та я її зовсім не знаю
Ні міста її, ні щоденних доріг
Ні друзів, ні рідних - нікого
Я б взяв її руку, якби тільки міг
Приклав би до серця до свого
У осені - очі твої
І я закохався
І де б не була б зараз ти
У осені очі твої
Мій світ обірвався
У осені - очі твої
Я б не питав в неї з ким вона спить
Й по кому квітки її сохнуть
Я б слухав із нею, як клен шелестить
Як в жовтні садки мертво мовкнуть
Не знаю ні вулиць, ні дат, ні адрес
Ні розмірів ніг, ні героїв
Ні віршів улюблених, ні поетес
Нічого, та все ж я - з тобою
У осені - очі твої
І я закохався
І де б не була б зараз ти
У осені очі твої
Мій світ обірвався
У осені - очі твої
І поки не знаю, триває ця гра
І мій інтерес рветься далі
Спокусливо-хвора осіння пора
Полює на душі й медалі
Постукала в двері з ранковим дощем
Ввірвалась, схопила, тримає
Я б їй написав сто віршів і поем
Та я її зовсім не знаю
У осені - очі твої
І я закохався
І де б не була б зараз ти
У осені - очі твої
Мій світ обірвався
У осені - очі твої
У осені - очі твої
І я закохався
У осені - очі твої
