Прокидаюсь в невідомості щодня як у прерії
З вакуумом всередині, крізь клаптики матерії
Квіти проростають, тільки всюди шипи
Тобі рано мати думку – ти ще надто живий
Та дияволи не сплять – вони шкребуться у двері
Потирають свої пазурі у пошуках артерії
Щоб кожне наше свято стало датою трагедії
Щоб ті хто ще живий все ж померли десь всередині
Я боюсь що кожен день увага зміщується з ворога
Боюся що мій промах буде коштувати дорого
Боюсь щоранку бачить своє рідне місто в хроніках
Боюсь викручувать бч якщо не всі у броніках
Боюся бути привидом біля монітору
І дивитись як усе навколо поглинає морок
Боюся що від туги в серці утвориться корок
Кожен день – мій ворог, день – мій ворог!
Страшно
Не тривожся
Завтра ми ще лишимося
Щоб слухати гучно,
Говорити пошепки
Не спати вночі
Але бачити посмішки
Не плакати,
Десь там у проміжках:
Померти чи жити навколішки
Завтра ми ще лишимося
Ми ще лишимося
Ми ще лишимося
Внутрішній спокій за межею фантастики
Бачу вночі одні й ті самі жахастики
Забиває легені наче от-от задихнуся
І знову боюся, знову боюсь...
Я боюсь що кожен день увага зміщується з ворога
Боюся що мій промах буде коштувати дорого
Боюсь щоранку бачить своє рідне місто в хроніках
Боюсь викручувать бч якщо не всі у броніках
Боюся бути привидом біля монітору
І дивитись як усе навколо поглинає морок
Боюся що від туги в серці утвориться корок
Кожен день – мій ворог, день – мій ворог!
Знов слухати гучно
Говорити пошепки
Не спати вночі
Але бачити посмішки
Не плакати десь там у проміжках
Померти чи жити навколішки
Завтра ми ще лишимося
Ми ще лишимося
Ми ще лишимося
