Оце пекельна,
оце вогонь.
Повільніше,
не поспішай.
Вона ще навіть не доторкнулась тебе,
а ти вже пропав.
Оце пекельна, оце вогонь,
то ближче стань, то каже: "Не тронь".
На ній цей запах, солодкий дурман,
вона заходить і плавиться зал.
Волосся на плечі, повільний крок,
її силует, мій електрошок.
На губах блиск, у погляді ніч,
і кожен її рух кричить: "Не клич".
І сексом пахне, немов троянда,
красуня, сексі і хуліганка.
Тонка сукня, гарячий парфум,
я ще мовчу, а вже втратив розум.
Ближче.
Ще ближче.
Ні.
Не тронь.
Вона дивиться довго, не каже й слова,
по шкірі мороз, а кров вже гаряча.
Вона знає прекрасно, що робить зі мною,
ще крок, і я вже не володію собою.
Пекельна, оце вогонь,
шепче до мене, то каже: "Не тронь".
Шалена, гаряча як гріх,
одна її усмішка і я вже не свій.
Пекельна, повільний вогонь,
її аромат залишається скрізь на долонях.
Шалена, красуня, біда,
і ти прекрасно знаєш, що йдеш до кінця.
Темна кімната, музика нижче, музика нижче.
Вона так близько, що чути як дише, чути як дише.
Очі в очі, ні зайвих фраз.
Вона шепоче: "Ну що,
злякався зараз?"
Ні.
Пекельна, оце вогонь,
така, що опечешся, щойно її торкнешся.
Пекельна, мій солодкий азарт,
вона не кохання, вона чистий заряд.
Шалена, на губах роса,
у рухах спокуса, у погляді гроза.
Шалена, і я вже пропав,
вона навіть не цілувала,
а я вже все їй віддав.
Оце пекельна,
оце вогонь.
То ближче,
то далі.
Візьми мене.
Не тронь.
Не тронь.
Не тронь.
