Для ваших пліч важке чекання,
Матусю, світку мій ясний.
Із закривавого світання
Не йдуть сини,
Не йдуть сини.
Всі ваші думи в пізні ночі
Біля померлих і живих.
А вже й не плачуть ваші очі,
Давно ви виплакали їх.
Синів нема, та є могили,
І є страждання матерів,
І для плачу ні сліз, ні сили.
Нема синів,
Нема синів!
А мати бачить бій кривавий,
Червоний дим та дзвін мечів,
Хоч на землі вже мир і слава
Її синів,
Її синів.
Чого чекаєте ви, мамо,
Чому ваш погляд занімів,
Тривога ваша над полями
Не за своїх, за всіх синів!
Я проклинаю війни!
Я проклинаю війни!
Я проклинаю війни!
Я славлю мир!
