Той перший сміх, той дотик і зітхання...
І наше перше і палке бажання.
І теплий дощ нам падав на долоні...
Немов були в кохання у полоні.
Та ніч, той дотик, те бажання...
Невже забула ти про нас?
Ну що ж ти, серце, так болиш і рвешся?..
Чому ти досі долі не здаєшся?
Ти ж б'єшся в грудях лиш для неї однієї...
Для тої дівчини, що звалася моєю.
В твоїх очах був тільки холод й втома...
І ти мені здавалася незнайома.
І пролунала фраза "відпусти"...
І розлетілись на шматки мої світи.
Та ніч, той дотик, те бажання...
Невже забула ти про нас?
Ну що ж ти, серце, так болиш і рвешся?..
Чому ти досі долі не здаєшся?
Ти ж б'єшся в грудях лиш для неї однієї...
Для тої дівчини, що звалася моєю.
І пам'ять — це мій найсолодший кат...
Що досі пахне, як твій аромат.
Та ніч, той дотик, те бажання...
Невже забула ти про нас?
Ну що ж ти, серце, так болиш і рвешся?..
Чому ти досі долі не здаєшся?
Ти ж б'єшся в грудях лиш для неї однієї...
Для тої дівчини, що звалася моєю.
Прощавай.
Моє перше кохання... прощавай.