Не впізнаю себе у дзеркалі мов тінь
Куди не кину очі, усе робити лінь
Шумить у голові немов цунамі нервів
І кожен крок вперед мов виклик для резервів
Спочатку їде дах, а потім мозок зносить
Такий сучасний час, гідозепама просить
Думки летять в бетон, щодень то наче прірва
Життя хамелеон, і стежка чорно-біла
Щоранку обіцяю себе у руки взяти
Зробити купу справ, а хочеться поспати
Немов би чорний кіт дорогу перейшов
Я наче пацієнт медичних установ
Спочатку їде дах, а потім мозок зносить
Такий сучасний час, гідозепама просить
Думки летять в бетон, щодень то наче прірва
Життя хамелеон, і стежка чорно-біла
З ноги не тої встала, який вже день підряд
До психотерапевта я перший кандидат
Емоції мої - американські горки
Я втратила свої у настрої відсотки
Спочатку їде дах, а потім мозок зносить
Такий сучасний час, гідозепама просить
Думки летять в бетон, щодень то наче прірва
Життя хамелеон, і стежка чорно-біла
Я наче гіп в житті, що загубив сюжет
Між треба і не хочу, незримий етикет
Всі кажуть ти тримайся, а в мене просто ступор
Бо в голові не плани, а наче дикий рупор
Спочатку їде дах, а потім світ ламає
І навіть психіатр рецепт не той шукає
Думки летять в бетон, та я тримаюсь живо
Життя хамелеон, пройду його красиво
