Ти закоханий безтями
В неминучій агонії
Про кохання небесам
Ти благаєш на сповіді
Ти йдеш до світлих мрій, що за гранню можливого
Божевільний від весни, краси і жорстокості
Краси і жорстокості
Коли ти любиш
Ти злітаєш до небес
Ти любов в собі несеш
І забувши про святе, в серці спустошення
Та відкривши очі ти, у обіймах самоти
Розумієш, що життя має продовження
Розумієш, що життя має продовження
Розумієш, що життя
Ти не здатен відрізнити солод від гіркоти
То ми янголи і діти, то в кохання ми палачі
Ти не знаєш, де твій храм, де всьому маєш прощення
Віддаєшся почуттям і своїм захопленням
І своїм захопленням
Коли ти любиш
Ти злітаєш до небес
Ти любов в собі несеш
І забувши про святе, в серці спустошення
Та відкривши очі ти, у обіймах самоти
Розумієш, що життя має продовження
Розумієш, що життя має продовження
Розумієш, що життя
Ти злітаєш до небес
Ти любов в собі несеш
І забувши про святе, в серці спустошення
У обіймах самоти
Розумієш, що життя
Ти злітаєш до небес
Ти любов свою несеш
І забувши про святе, в серці спустошення
Та відкривши очі ти, у обіймах самоти
Розумієш, що життя має продовження
Розумієш, що життя має продовження
