Квіти в’януть на морозі,
А кохання — від розлук.
Ніч ховає наші сльози
Як сліди від болю й мук.
Тихо дихає розлука
В кожнім слові почуття.
Я тримаю твої руки
І пришвидчується серцебиття.
Бо навіть в холоді зими
Є іскра, що не тліє.
Коли поруч – сИльні ми.
І бути разом зумієм.
Хай тане снігами час
І мости горять у тьмі
Я збережу любов для нас
У своїй душі.
Ми мовчали, час був ранній,
Я боявся говорить.
Кожен ранок — як останній,
І розлука так болить.
У душі ще слід від літа,
В пам’яті — твоє тепло.
Навіть змерзле серце квітне,
Якщо не перецвіло.
Бо навіть в холоді зими
Є іскра, що не тліє.
Коли поруч – сИльні ми.
І бути разом зумієм.
Хай тане снігами час
І мости горять у тьмі
Я збережу любов для нас
У своїй душі.
І нехай сніги між нами,
Нехай вітер рве слова
Я впізнаю тебе снами,
Бо любов іще жива.
Квіти в’януть на морозі
А кохання — від розлук.
По життєві йдем дорозі
Ти і я… Не відпускаючи рук
Бо навіть в холоді зими
Є іскра, що не тліє.
Коли поруч – сИльні ми.
І бути разом зумієм.
Хай тане снігами час
І мости горять у тьмі
Я збережу любов для нас
У своїй душі.
