ОсІнній вечір тихенько торкнеться вікна,
І дощ намалює печаль на холодному склі.
Та усмішка твоя чарує мене, мов весна,
І я не погасну у цій дощовІй імлі.
Я йду крізь дощі, щоб тебе віднайти,
Я йду крізь дощі, бо інакше не вмію.
У серці любов я зумів зберегти,
Коли ти далеко — я божеволІю.
Я іду крізь дощі, не злякаюсь грози,
Я іду крізь дощі, бо у серці лиш ти
Я іду крізь дощі
Ти — наче промінь, що гріє у сірій пітьмІ,
Твої слова — наче тихий домашній дім.
Я йду до тебе крізь зливи, щоб були одні,
Де наше щАстя розквІтне у теплім вогні.
Я йду крізь дощі, щоб тебе віднайти,
Я йду крізь дощі, бо інакше не вмію.
У серці любов я зумів зберегти,
Коли ти далеко — я божеволІю.
Я іду крізь дощі, не злякаюсь грози,
Я іду крізь дощі, бо у серці лиш ти
Я іду крізь дощі
Молитва серця веде мене, наче свіча,
І навіть буря не зможе цей шлях зламати.
Любов — це доля, що крила мені дала,
Щоб тільки до тебе я зміг у дощі ступати.
Я йду крізь дощі, щоб тебе віднайти,
Я йду крізь дощі, бо інакше не вмію.
У серці любов я зумів зберегти,
Коли ти далеко — я божеволІю.
Я іду крізь дощі, не злякаюсь грози,
Я іду крізь дощі, бо у серці лиш ти
Я іду крізь дощі
Я іду крізь дощі до тебе!!!
