Не треба слів. Мовчи...
Просто будь зі мною.
Якщо ти це чуєш —
Ми вже не випадкові...
Я не прошу кохання —
Я вже живу тобою.
Місто спить, а я не сплю,
В темряві твоє ім’я ловлю.
Кожен подих — це крок до нас,
Навіть, якщо роз’єднав нас час.
Я падав вниз і знову вставав,
Біль ковтав і в темряві мовчав.
Коли ти поруч — відсутній страх,
Бо весь мій всесвіт — у твоїх очах.
І якщо весь світ піде з-під ніг,
Ти — світло моє серед нічних доріг.
Навіть тиша кричить в мені:
Ми не згаснемо в цьому вогні.
Я дихаю тобою — так, так!
Без тебе цей світ ніяк, ніяк.
Ти в кожнім русі, в кожнім сні,
Ти — моє небо на землі.
Я дихаю тобою — знов, знов,
Ти моя правда і любов.
Навіть коли навколо темнота —
Тобою дихаю... ти назавжди моя.
Хай доля нас кидає в край,
Між нами хай холодний рай.
Поки ти в серці — я живий,
Навіть якщо світ крижаний.
І якщо згасне останній світ,
Я знайду до тебе слід.
Ти мій напрям, мій компас, мій дім,
Ти мій спокій у світі цім!
І якщо весь світ проти нас,
Я не здамся ні на час.
Бо в моїй крові, в моїх словах —
Ти одна… в моїх думках…
Я дихаю тобою — так, так!
Без тебе цей світ ніяк, ніяк.
Ти в кожнім русі, в кожнім сні,
Ти — моє небо на землі.
Я дихаю тобою — знов, знов,
Ти моя правда і любов.
І поки серце в грудях стука —
Не відпускай мою ти руку.
Навіть якщо впаду — я встану,
Навіть якщо згорю — не здамся.
Бо ти в мені — як світло дня,
Ти — моя, навіки ти — моя…
Я дихаю тобою — так, так!
Без тебе цей світ ніяк, ніяк!
Чуєш? Це серце не мовчить —
Воно твоїм ім’ям кричить!
Я дихаю тобою — знов, знов,
Ти моя вічність і любов.
І поки б’ється серце в грудях —
Тебе я вічно любити буду!
