Я без ума від очей твоїх
Тону в них знов, хоч би й на мить.
Світ стихає, коли ти дивишся так,
Наче вмієш мене зупинить.
Я без ума від очей твоїх
Ніби в них мій початок і світ.
Подивись — і мені вже все одно,
Що там далі буде — лиш би ти.
Я без ума від очей твоїх,
В них мій ранок, мій світ, мій гріх.
Тону в тобі, наче в двох морях,
І вже назад не знайду я шлях.
Я без ума від очей твоїх,
Кожен погляд сильніший всіх слів.
В них я гублю себе щоночі
І вже не хочу інших снів.
В твоїх очах я гублюсь і живу,
Наче в морі прозорих снів.
Ти смієшся — і тане мій темний шум,
І стає менше в мені холодів.
І хай попереду — невідомі дні,
Я не боюсь, коли ти поруч.
Лиш подивись — і мені вже все одно,
Що там далі буде… — лиш би ти.
Я без ума від очей твоїх,
В них мій ранок, мій світ, мій гріх.
Тону в тобі, наче в двох морях,
І вже назад не знайду я шлях.
Я без ума від очей твоїх,
Кожен погляд сильніший всіх слів.
В них я гублю себе щоночі
І вже не хочу інших снів.
