Вітер листя клена стелить,
Тихо шепче під ногами.
Йде у спогадах безмовних
Осінь тихими шляхами.
Гасне день у далині,
Осінь душу знову кличе.
Ми не разом — тільки спогад,
Що у серці тихо плаче.
Гасне день у далині,
Осінь душу знову кличе.
Ми не разом — тільки спогад,
Що у серці тихо плаче.
Я кохаю ту дівчину,
Та вона не помічає.
В кожнім слові, у хвилину
Лиш байдужість відчуваю.
Гасне день у далині,
Осінь душу знову кличе.
Ми не разом — тільки спогад,
Що у серці тихо плаче.
Гасне день у далині,
Осінь душу знову кличе.
Ми не разом — тільки спогад,
Що у серці тихо плаче.
Що ж мені тепер робити,
Як забути ті обійми?
Осінь знов прийшла тужити,
З листям шепче моїм мріям.
Гасне день у далині,
Осінь душу знову кличе.
Ми не разом — тільки спогад,
Що у серці тихо плаче.
Гасне день у далині,
Осінь душу знову кличе.
Ми не разом — тільки спогад,
Що у серці тихо плаче.
Гасне день у далині,
Осінь душу знову кличе.
Ми не разом — тільки спогад,
Що у серці тихо плаче.
Гасне день у далині,
Осінь душу знову кличе.
Ми не разом — тільки спогад,
Що у серці тихо плаче.
