Я тебе зустрів, коли зорі засинали,
Осінь тихо грала листям у дворі.
Ти ішла — і серце запалало,
Наче промінь в тихій темноті.
Погляд твій торкнувся, наче полум’я,
І душа затріпотіла, як птахи.
Все навколо вмить змінило колір,
Світ ожив у сяйві краси.
У твоїх очах весна ясна,
Світла, ніжна, тепла і жива.
Я дивлюсь — і знову серце мліє,
Наче в казці доля ожива.
У твоїх очах весна ясна,
Я у них знайшов себе сповна.
Хай ця мить триває без кінця,
Бо кохання стукає в серця.
Крок за кроком ми ідем дорогу,
Тиша між словами промовля.
Ти смієшся — і в очах світанок,
Світ навколо ніжністю горить.
Я іду до тебе без вагання,
Бо з тобою хочеться прожить.
В кожнім русі — лагідність і диво,
І любов між нами ожива.
У твоїх очах весна ясна,
Світла, ніжна, тепла і жива.
Я дивлюсь — і знову серце мліє,
Наче в казці доля ожива.
У твоїх очах весна ясна,
Я у них знайшов себе сповна.
Хай ця мить триває без кінця,
Бо кохання стукає в серця.
У твоїх очах весна ясна,
Світла, ніжна, тепла і жива.
Я дивлюсь — і знову серце мліє,
Наче в казці доля ожива.
У твоїх очах весна ясна,
Я у них знайшов себе сповна.
Хай ця мить триває без кінця,
Бо кохання стукає в серця.
