Всі з малечку кажуть «не заважай».
Тихо сиди та до всього звикай.
Коли болить — терпи і мовчи,
Образа зростає щодню у душі.
Та щось всередині каже мені:
Ти створена, сяяти, світло в тобі.
Я чую, я вірю, я більше не сплю,
Я в себе є і себе я люблю.
Я все можу, бо я жінка,
Моя правда — не ваша оцінка.
Маю право я жити, радіти,
А не мусити себе змінити.
Не прошу, а сама обираю,
Не ховаюсь, я просто сяю.
Я більш не питаю дозволу жити,
Це моє життя, і я маю світити.
Я більш не соромлюсь власного тіла,
У ньому і ніжність, і пристрастна сила.
Не мушу ховати за штучну красу,
Закрила я очі на зайву вагу
І знов шось всередині каже мені:
Ти створена, сяяти, світло в тобі.
Я чую, я вірю, я більше не сплю,
Я в себе є і себе я люблю.
Я все можу, бо я жінка,
Моя правда — не ваша оцінка.
Маю право я жити, радіти,
А не мусити себе змінити.
Не прошу, а сама обираю,
Не ховаюсь, я просто сяю.
Я більш не питаю дозволу жити,
Це моє життя, і я маю світити.
Коли дозволить собі бути собою,
Ми освятимо світ своєю красою.
Ми побачим себе без страху та прикрас,
І зробимо цей світ справжнім для нас.
Я все можу, бо я жінка,
Моя правда — не ваша оцінка.
Маю право я жити, радіти,
А не мусити себе змінити.
Не прошу, а сама обираю,
Не ховаюсь, я просто сяю.
Я більш не питаю дозволу жити,
Це моє життя, і я маю світити.
