Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус — я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла, як світло
Я, ніби вийшов з клітки, там безпечно, але тісно
Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус — я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла, як світло
Я, ніби вийшов з клітки, там безпечно, але тісно
Але ж темно, як під землею
Моє місто каже, що йому самотньо
Йому страшно, не бійся, рідне
Я здобуду тобі вогонь, і зігрію
Пригорнися, я ще з тобою
Скільки б не було дзвінків, я їх не прийму
Ти ще мудріше з новою добою
Кожна вулиця поглинута у пітьму, все так інтимно
Млію від того, що ти вмієш слухати
Живиш мене, наскладаю думки, потім чарую звуками (М-м)
Будівлі сперечаються, хто із них вище
Я десь це чув уже (Е), я десь це чув уже (М-м)
Тиша зморилась берегти ідеї
Її бентежить жага розмовляти
Спостерігаю за зірковим небом
Темрява — спонсор моєї забави
Фільтр емоцій конкретно забитий
Екстрений детокс, все працює, я мало не злетів (Ух)
Я в нормі, крижана обкладинка збадьорить
Ось так, весь в ній, радий привітати себе вдома
Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус — я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла, як світло
Я, ніби вийшов з клітки, там безпечно, але тісно
Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус — я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла, як світло
Я, ніби вийшов з клітки, там безпечно, але тісно
Розмова з містом
Ментальна клітка
Я вийшов
Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус — я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла, як світло
Я, ніби вийшов з клітки, там спечно, але тісно