«Прикинься мертвим… Руські йдуть…
Вдихни й не рухайся… Стань трупом…
Чи не помітять, чи добʼють…
Їх ціле стадо… Ціла купа…
Зарийся в сніг… Згадай свій дім…
Ти вмієш, хлопче, воскресати…
Не можна нам здаватись їм!
Нам у полон не можна, брате…»
Такий мороз, що тріскається шкіра,
З кривавих вуст Він випускає пар.
На кітелі старі дубіють діри,
Вмикає смерть начищений радар.
Така зима, що не рятує спальник,
Молитва не вміщається в окоп.
А поряд ледве дихає напарник,
Прилипла йому смерть до змерзлих стоп.
Тіла бійців завмерли вмить,
Влетіли в спини руські кулі.
Не страшно їм і не болить,
В раю зійшли синці та ґулі.
Як по весні розтане сніг,
Душа героя візьме брата
І віднесе на той поріг,
Де зачекались батько й мати…
Такий мороз, що тріскається шкіра,
З кривавих вуст Він випускає пар.
На кітелі старі дубіють діри,
Вмикає смерть начищений радар.
Така зима, що не рятує спальник,
Молитва не вміщається в окоп.
А поряд ледве дихає напарник,
Прилипла йому смерть до змерзлих стоп.
«Прикинься мертвим… Руські йдуть…
Вдихни й не рухайся… Стань трупом…
Чи не помітять, чи добʼють…
Їх ціле стадо… Ціла купа…
