Вона сміється між людей,
Ховає сум у глибині.
Її слова, мов тихий сніг,
Що тане в темній тишині.
У серці буря, на устах
Лише відлуння добрих фраз.
І кожен день — новий політ,
Хоч серце шите з тисяч ран.
Ніхто не знає, як душа болить,
Не чує, як вона мовчить.
Зовні сила, світло гра,
А вдома сльози на очах.
Не видно, як вона живе,
Який вогонь в собі несе.
Ніхто не бачить за стіною
Вона живе сама з собою.
Вона іде крізь шум і дим,
Мов тінь у світі без імен.
Шукає правду між рядків,
Та знов лишається ні з чим.
У неї крила із надій,
А світ їй каже: «Не лети».
І шепче в небо крізь дощі
Дай сили далі жити
Ніхто не знає, як душа болить,
Не чує, як вона мовчить.
Зовні сила, світло гра,
А вдома сльози на очах.
Не видно, як вона живе,
Який вогонь в собі несе.
Ніхто не бачить за стіною
Вона живе сама з собою.
Ніхто не знає, як душа болить,
Не чує, як вона мовчить.
Зовні сила, світло гра,
А вдома сльози на очах.
Не видно, як вона живе,
Який вогонь в собі несе.
Ніхто не бачить за стіною
Вона живе сама з собою.
