На серці моїм важко,
Неначе камінь тисне,
І б'ється, наче пташка,
Якій у клітці тісно.
Навчи мене кохати,
Любити сонце й квіти,
На щастя не чекати,
А жити і радіти!
Навчи мене зізнатись,
Собі, що вже щаслива,
Всім серцем закохатись,
Повіривши у диво!
Ти — світло в темні ночі,
Ти — іскорка надії.
Зустрілись наші очі,
Немов у сні чи мрії!
Навчи мене кохати,
Любити сонце й квіти,
На щастя не чекати,
А жити і радіти!
Навчи мене зізнатись,
Собі, що вже щаслива,
Всім серцем закохатись,
Повіривши у диво!
В ту мить я зрозуміла,
Ти — той, кого чекала.
Нікого не любила,
Поки тебе не взнала!
Навчи мене кохати,
Любити сонце й квіти,
На щастя не чекати,
А жити і радіти!
Навчи мене зізнатись,
Собі, що вже щаслива,
Всім серцем закохатись,
Повіривши у диво!
