І допоки ця муха
Буде не знайома з болем
Я буду говорити, що все в мене під контролем.
В кожної людини право є лишити правду собі
І я лишу тебе собі.
А потім ти знов підеш.
Ти підеш, а я залишусь
З дивним серцем і слабкістю,
Одягнена лиш в тишу
Буду знову боятись зостатись в кімнаті, мов дим,
Поміж сплетених тобою пелерин,
Лише для мене сплетених пелерин...
Цілуй мене, цілуй мене, цілуй мене…
Цілуй мене,
Поки проміння не цілиться в нас,
Поки ми щось ще відчуваємо,
Допоки ми тут є.
Цілуй мене,
Навіщо ти мені потрібен так сильно?
Лише з тобою я по справжньому вільна!…
Ти видихаєш: «у нас є час.
Час, наш мирний час»
Твої руки - вогні,
Значить постріл буде влучним,
Будуть кола на воді,
Й тонкою гілкою беззвучно
Я залишусь дивитись,
Як вони летять зриваючись вниз
Ти навчи мене так, please
І я буду мовчати:
Ніде, ні з ким, ніколи...
Я не буду боятись зостатись
Один на один
У кімнаті із твоїх пелерин - обіймів
Різнокольорових на мені пелерин
Ніколи не вбий їх
Міцно сплетених…
Й цілуй мене,
Поки проміння не цілиться в нас,
Поки ми щось ще відчуваємо,
Допоки ми тут є.
Цілуй мене,
Чи ти повернешся до мене - не знаю…
Тому тебе сьогодні не відпускаю…
Ти видихаєш: «є сто хвилин»
Цілуй мене,
Поки світанок не цілиться в нас,
Допоки ми ще так кохаємо,
Допоки ми тут є!
Цілуй мене,
Тебе ненавиджу, коли так потрібен!
Коли ти йдеш, в мені лишаючи зливи…
Ти видихаєш: «в нас сто хвилин»
Сто, мов дощ, хвилин.
І ми скидаємо зброю на килим…
І ми скидаємо зброю на килим.