Зірвані як намисто,
Плетене із людей
Ти - невимовно чиста
Він - безумовно йде.
Руки тримали б досі
Стрілки б забули йти,
Вітром поміж волосся
Просто пройшов, а ти...
Ти йому все пробачиш...
Все, що збивало з ніг.
Просто мовчиш і плачеш,
Стираєш сльозами дні.
Ти йому все до краю!
Вірну любов, просту
З нею живуть, вмирають,
Тільки ніяк не йдуть
Міра коханню - кроки,
Справжньому міра - дні.
Ніч дарувала спокій,
Люди знайшли вогні.
Просто збери волосся,
Вітер для тебе втих.
Так вже буває й досі:
"Люди знайшли не тих"
А ти йому все пробачиш...
Все, що збивало з ніг.
Просто мовчиш і плачеш,
Стираєш сльозами дні.
Ти йому все до краю!
Вірну любов, просту
З нею живуть, вмирають,
Тільки ніяк не йдуть
