Думи в голові — цунамі,
Земля тріщить під ногами.
Нас кидає хвилями,
Бо між нами цунамі.
Ми, мов два кораблі, що гублять свій шлях,
Хвилі між нами — неначе розплата.
Колись вітер нас ніс, тепер лиш штормить,
І кожен із нас вже втрачає цю мить.
Твої слова — це холодний прибій,
Мої — мов буря, що ламає мрії.
Ми тримаємось міцно, але пливем у тінь,
Де втратили світло, і не знайти шляхів.
Думи в голові — цунамі,
Земля тріщить під ногами.
Нас кидає хвилями,
Бо між нами цунамі.
Наші серця — два розбиті човни,
Вітрила порвані, нас змили піски.
Ми шукали маяк, та гасли вогні,
Любов потонула в глибокій воді.
Твій погляд, мов шторм, що не знає меж,
Мій голос, як вітер, що зірвався вже.
Залишились уламки, зірвані снасті,
Ми втратили море, залишився лише пластик.
Як врятувати цей човен розбитий?
Ми тонули, та не змогли зупинитись.
Тепер лиш уламки пливуть у тумані,
Крізь бурю, любов, і останнє цунамі.
Думи в голові — цунамі,
Земля тріщить під ногами.
Нас кидає хвилями,
Бо між нами цунамі.
