На даху старого дому, де ми вдвох були щасливі,
Голуби щодня літали — наче спогади у сивій.
Ти сміялась: "Вони, певно, теж кохаються без страху…"
А тепер лиш вітру шепіт і мій голос у розпачу
Голуби, голуби, поверніть її назад
Розкажіть їй, як без неї мені не так
Голуби, голуби — не мовчіть, несіть слова
Бо моє кохання — крила, а її любов — весна
Я писав тобі листи, що ніколи не дійшли
Їх заносило вітрами між будинків і дахів
А голуби — як вартові — піднімались в небеса
Ніби знали, що прощання — це не вирок, не сльоза
Голуби, голуби, поверніть її назад
Розкажіть їй, як без неї мені не так
Голуби, голуби — не мовчіть, несіть слова
Бо моє кохання — крила, а її любов — весна
Може, десь у іншім місті вона теж глядить на небо
І голуби її зігріють моїм словом замість тебе
Бо любов — це не забути, не зламати, не згубить
Поки є птахи на світі, я навчуся ще любить
Голуби, голуби, віднесіть мою весну
Через бурі, через роки, через темряву й війну
Моє серце на папері, мої сльози між рядків
Я ще тут, де ти залишилась серед голубів
Голуби, голуби, поверніть її назад
Розкажіть їй, як без неї мені не так
Голуби, голуби — не мовчіть, несіть слова
Бо моє кохання — крила, а її любов — весна
