Я так довго питав у неба
«Коли вже прийде мій час?»
Рахував усі поразки,
Не бачив, що маю зараз.
Гнався за ще одним завтра,
Пропускав сьогоднішній день,
А щастя стояло поруч
І тихо чекало мене.
Довірся життю — воно знає,
Куди тебе зараз вести.
Будь тут і тепер — цього досить,
Щоб справжнім собою бути.
Подякуй за подих, за ранок,
За світло у простих речах.
Ти є — і цього вже достатньо,
Щоб радість жила в очах.
Життя — не завжди про ідеал,
Не завжди рівна стежа.
Інколи дощ — це не кара,
А пауза, щоб дихати легше.
Не кожен день буде святом,
Не кожен крок — до вершин,
Та кожна мить — це подарунок,
Якщо ти справді в ній.
Як море не бореться з хвилею
Воно просто є.
Як небо не просить дозволу
Воно просто синє.
Так і ти не мусиш доводити
Кому і за що.
Ти — живий.
І це все що є.
Довірся життю — воно знає,
Куди тебе зараз вести.
Будь тут і тепер — цього досить,
Щоб справжнім собою бути.
Подякуй за подих, за ранок,
За світло у простих речах.
Ти є — і цього вже достатньо,
Щоб радість жила в очах.
Довірся життю — без умов,
Без страху, без «а раптом ні».
Будь тут і тепер — це любов,
Що тихо живе в тобі.
Подякуй за все, що маєш,
Навіть за шрами і біль.
Ти є — і цього вже достатньо,
Щоб світ став трохи світлішим.
