Гріх…
Вулицєма попри хату біг,
А ми пустили його на поріг
І він у нашім домі си розліг
Та й назбиравси цілий міх.
І єк тепер не розвʼєзати йго?
А я питаюси себе - «чого?»
Чого шукати десь в життю взірець,
Єкшо всьому прийде кінець?
Йой, нагрішім! Шоб було в чім каятись.
Йой, поспішім! Шоб доста пожити.
Кілько в життю враз є з чого маятись
Лиш би, лиш би, лиш би вспіти любити.
За мою, за мою душу
Я жити по правді мушу,
За мою, за грішну душку…
А єк всьо скінчитси,
Зробіт мені «Грушку».
Світ…
На чім зійшовси і на чім стоїт?
Переплисти б його увесь убрід,
Аби лиш за собов лишити слід.
Єк просто всьо тепер звучит…
Коли ти знаєш,шо є основне,
Коли жиєш без всєких «нє» й «але»,
Коли всі плещут в руки «молодець»,
Але всьому прийде кінець.
Йой, нагрішім! Шоб було в чім каятись.
Йой, поспішім! Шоб доста пожити.
Кілько в життю враз є з чого маятись.
Лиш би, лиш би, лиш би вспіти любити.
Але жити так хочеси,
Єк останню годину.
Та й нашо ж мене та й Пан Біг
Сотворив єк людину?
Я не знаю, єк треба
Мені б лиш си набути.
Якас моцна потреба
Собов в світі цім бути.
За мою, за мою душу
Я жити по правді мушу,
За мою, за грішну душку…
А єк всьо скінчитси,
Зробіт мені «Грушку».