А ти неси, неси, доле моя,
Через ліси, через поля,
Туди, де рідна є земля,
Де хата біла край села.
Туди де яблуні цвітуть
Хрущі над вишнями гудуть.
А ти веди́ мене дорога дальня,
Де спів пташи́ний кличе знов і знов,
Туди, де в серці тиха, незгасима—
Моя любов, мій дім, батькі́вська кров.
Хай змінюються дні, біжать роки й літа,
Та в пам’яті живе, немов весни краса,
Мій рідний край: ліси́, го́ри, ріка́,
Де мами — ніжність, тата — доброта.
А ти неси, неси, доле моя,
Через ліси, через поля,
Туди, де рідна є земля,
Де хата біла край села.
Де безтурботне є життя,
І юність знов мене гука.
А десь світанок грає над рікою
І стелиться туманом рідний шлях.
Десь ранок пахне м'ятою й росою
Дитинство моє на батьківських лугах.
Там все живе, що в серці не згоріло,
І кожен звук — мов подих тих років,
Де босоніж я по доро́зі бігав,
У пам'яті я зберегти усе зумів.
А ти неси, неси, доле моя,
Через ліси, через поля,
Туди, де рідна є земля,
Де хата біла край села.
Де безтурботне є життя,
І юність знов мене гука.
І я колись, коли пройду всі ве́сни,
Коли втомлюся від дальніх доріг,
Поверну знов, де щемно серце б’ється
Туди, де народився, де дім мій й оберіг.
А ти неси, неси, доле моя,
Через ліси, через поля,
Туди, де рідна є земля,
Де хата біла край села.
Де безтурботне є життя,
І юність знов мене гука.
