Генератори гудуть,
Вже як вулик голова.
Але це все не біда,
Дякую, що хоч жива!
Сходами вверх іду,
Кавуни в руках тягну,
Але це все не біда,
Дякую, що є вода.
Таке життя,
Нема вороття,
Світла нема, і добре,
Світло вже є, ще краще,
Дякую, що хоч так, а не важче.
А від спеки я помру,
Й кавуни не дотягну.
І вода вже не вода,
Та і я не молода.
Та все ж хочеться пожить!
Хай вода ще побіжить!
Хай і світло вже дадуть,
Бо ще й дині пропадуть!
Чую, бачу - та сміюсь..
Вже нічого не боюсь!
То ракети, та шахед,
Та дивлюся я вперед,
Хоч без світла і звʼязку,
Але я не пропаду.
Знаю я, що все мине
Й не зупинять вже мене
На енергії моїй
Генератори гули,
Тож і я тепер не я
Я електростанція
Я електростанція
